(Фрагмент навчально-методичного посібника “Технології інтегрованого викладання предметів« Мистецтво »та« Художня культура »в загальноосвітній школі” – Просіна О.В .– Луганськ: СПД Рєзников В.С., 2007.- 200с.)
«Інтеграція – єдиний процес взаємодії елементів, де водночас забезпечується системність кінцевого результату процесу та зберігаються індивідуальні властивості елементів інтеграції» [1] .
« Інтеграція постає передусім як організація знання, спрямована на одержання чи виробництво максимуму інформації при мінімальних витратах » [2]
Інтеграційні процеси, які увійшли у оновлений зміст освіти та стали пріоритетним напрямком в його реалізації, спрямовуються на досягнення та реалізацію багатьох принципів освіти – це і формування цілісної картини світу, планетарного мислення, вміння об’єднати в єдину цілісну систему вузькі галузеві проблеми, принципу національної спрямованості освіти, що передбачає інтеграцію освіти з національною історією, традиціями, українською культурою, принципу відкритості освіти, який зумовлює інтеграцію у світові освітні простори.
“Острое противоречив между естественным, целостным восприятием ребёнком окружающего мира и искусственным его делением на предметы в школьном образовании было осознано ещё в середине XIX века. В различных странах Западной Европы (более всего в Германии) начали впервые создаваться первые комплексные программы, авторы которых стремились объединить изучаемые явления вокруг какого-то единого стержня. Чаще всего это была окружающая местность (родиноведение), но использовались также трудовые процессы или же культура в целом. На рубеже XIX и XX столетий идея интегрирования приобретает ведущий характер. Выдающийся реформатор образования Дж. Дьюи, провозгласив ребёнка Солнцем, центром педагогической вселенной, выдвинул и новый принцип построения учебных программ: “От ребенка – к миру и от мира – к ребёнку” [3]
Завдяки великим відкриттям другої половини XX в. в області природних наук в 70-х рр. виникає новий міждисциплінарний науковий напрям “синергетика”, який переконливо підтверджує спільність закономірностей і принципів самоорганізації найрізноманітніших складних макросистем – фізичних, хімічних, біологічних, технічних, економічних, соціальних. Сучасна наукова картина миру і досягнення синергетики відкривають широкі можливості для моделювання освітніх процесів за допомогою методів і підходів, що традиційно застосовувалися до природних і точних наук.
Специфіка методології міждисциплінарного знання полягає у верховенстві інтеграційних, синтезуючих тенденцій. Такий підхід сприяє відновленню цілісних уявлень про світ, картині миру як єдиного процесу. Інтеграція знань на основі міждисциплінарних зв’язків дає можливість охопити лінійні зв’язки по горизонталі і точкові по вертикалі, уловити не тільки послідовність, але і одночасність цих зв’язків і відтворити на новому, вищому рівні цілісне бачення будь-яких проблем, ситуації, явища у всій багатогранності, багатоаспектності.
Головна вимога до сучасної людини, що живе у світі глобальних змін та інтеграційних процесів, надзвичайно стрімкого розвитку техніки та інформаційних ресурсів, – є вміння творити, креативність.
“Під час творчості вона є найбільш інтегрованою, цілісною, односпрямованою, повністю організованою, підкореною об’єкту, що її захопив. Таким чином, креативна система є цілісною (гештальною) якістю особистості … Частиною процесу інтеграції особистості Ё повертання до без свідомого і перед свідомого, особливо відносно до первісних процесів (поетичному, метафоричному, містичному, первісному, архаїчному, дитячому ” [4]
Відомий вчений Б.Анан’єв роблячи аналіз роботі мозку, сприйняття, особливостям різних видів діяльності, в тому числі і у сприйнятті мистецтва, вказував на те, що людина в своєму розвитку сама «виховує» свій мозок, і характеризував природу сприйняття як ефект високого співпадіння моментів готовності функцій і педагогічного впливу на їх формування. Вчений вий зв’язок виявляється у спільній утилітарній природі походження різних видів мистецтв. Морфологічна – демонструє художню будову мистецьких творів: суть художніх творів, художнього образу, специфіку виразних засобів. Особливості принципів розвитку, форми, методу стилю. Наявність спільних рис та елементів в мистецьких мовах робить процес комплексного використання мистецтв особливо результативними. Можна виявити деяку подібність у засобах виразності музичного та літературного видів мистецтв: інтонація як основа образотворення і музичності (мелодійність поетичного слова, метроритмічна організованість музики і поезії, деякі особливості членування будови, елементи звуконаслідування, особливості динамічного темпу). Незважаючи на різну природу музика і живопис також мають ряд подібних рис. Під час сприйняття музики можуть виникати просторові уяви. Як і у просторових мистецьких творах, в музичних можна вести мову про наявність «провідного та перспективного планів», про світлотіньові співвідношення, про колорит, композицію, повторність та контраст, як головний принцип образотворення. Функціональні взаємозв’язки виявляють у наявності ряду суспільних функцій (гносеологічної, комунікативно – перетворюючої, виховної та інших), які виконує мистецтво, як форма суспільної свідомості у цілому та кожен його вид окремо.
Третій рівень – інтеграція на мистецьких дисциплінах (інтегровані мистецькі курси).
Мистецтво – синкретичне у своїй основі, виявляє дві тенденції: з одного боку до інтеграції, з іншого до диференціації.
У процесі еволюції із первісного синкретичного мистецтва виокремилися різні його види., Які класифікують як візуальні, ті що ми сприймаємо зором, та аудіальні, ті, що ми сприймаємо слухом. Та є ще й такі, що поєднують зорове і слухове сприйняття – аудіовізуальні.
Синтез мистецтв існував завжди у двох формах:
| Перша форма (просторові мистецтва) | Архітектура, скульптура. декоративне мистецтво, монументальний живопис, дизайн ландшафтів та інтер’єрів. Поєднуються різні образотворчі мистецтва. Приклади: палацові комплекси (Версаль Франції, Петергоф у Росії, Алупкінський Воронцовський палац в Україні та інші), садово-паркове мистецтво (Гайд-парк у Лондоні, «Софіївка» в Умані тощо) |
| Друга форма (просторові й часові мистецтва) | Наприклад, хореографія, театр, кіно, телебачення тощо. |
Термін “синестезія” увійшов до теорії мистецтва понад 100 років тому і сьогодні вельми популярний в естетиці, хоча до цих пір немає єдиного визначення цього поняття і його дефініцій. Синестезією називають, перш за все, почуттєві зв’язки в психіці, а також результати їх проявів в конкретних областях – поетичні стежки почуттєвого змісту; кольорові і просторові образи, що викликаються музикою; і навіть взаємодії між мистецтвами (наочним і слуховими). Так, до літературної синестезії відносять вирази типу “червоний заклик” (А.Блок), до живописної – картини М.Чюрльоніса і В.Кандинського, до музичної – твори К.Дебюссі і М.А.Римського-Корсакова, мається на увазі при цьому існування особливих “синтетичних” жанрів (програмна музика, музичний живопис) і навіть видів мистецтва (світломузика).
«Осмислення педагогами мистецьких дисциплін концептуальних основ інтеграції мистецької освіти, розуміння психологічного феномену синестезії як одночасного відчуття, що передбачає виникнення у людини різних чуттєвих модальностей – візуальної, слухової, кінестетичної, які впливають на створення полімодальних образів, сприятиме більш глибокому проникненню в емоційно-логічний образний зміст різних видів мистецтва, пробудження осмисленого інтересу до активного спілкування з ним ». [8]
Приклади кольорово-тональних асоціацій деяких російських композиторів . [9]
| Тональность | А.Н.Скрябин | Н.А.Римский-Корсаков | Б.В.Асафьев |
| До мажор | красный | Белый | |
| Соль мажор | оранжево-розовый | светлый, откровенный; коричневато-золотистый | изумруд газонов после весеннего дождя или грозы |
| Ре мажор | желтый, яркий | дневной, желтоватый, царственный, властный | солнечные лучи, блеск именно как интенсивное излучение света (если в жаркий день смотреть с горы Давида на Тифлис!) |
| Ля мажор | зеленый | ясный, весенний, розовый; это цвет вечной юности, вечной молодости | скорее радостное, пьянящее настроение, чем световое ощущение, но как таковое приближается к Ре мажору |
| Ми мажор | сине-белесоватый | синий, сапфировый, блестящий, ночной, темно-лазурный | ночное, очень звездное небо, очень глубокое, перспективное |
| Си мажор | сине-белесоватый | мрачный, темно-синий со стальным серовато-свинцовым отливом; цвет зловещих грозовых туч | |
| Фа-диез мажор | сине-яркий | серовато-зеленоватый | кожа зрелого апельсина (соль-бемоль мажор) |
| Ре-бемоль мажор | фиолетовый | темноватый, теплый | красное зарево |
| Ля-бемоль мажор | пурпурно-фиолетовый | характер нежный, мечтательный; цвет серовато-фиолетовый | цвет вишни, если ее разломать |
| Ми-бемоль мажор | стальной цвет с металлическим блеском | темный, сумрачный, серо-синеватый (тональность “крепостей и градов”) | ощущение синевы неба, даже лазури |
| Си-бемоль мажор | стальной цвет с металлическим блеском | несколько темный, сильный | ощущение цвета слоновой кости |
| Фа мажор | красный | ясно-зеленый, пасторальный; цвет весенних березок |
Існують загальні для природи мистецтва закономірності:
Ритм
Гармонійність
Пропорційність
Рівновага
Симетрія та асиметрія
Динаміка та статика
Контраст і нюанс.
До основних навчальних проблем належать з образотворчого мистецтва:
- Форма (графічна, пластична Декоративна тощо.);
- Колір (емоційний стан і настрій кольорових співвідношень);
- Композиція (площинних, обємних і просторових форм, перспектива, динаміка і статика, ритм, симетрія, силові лінії).
З музичного мистецтва:
- Інтонація
- Розвиток
- Форма (будова, композиція)
Для безпосереднього сприйняття будь-якого виду мистецтва інтегруючими категоріями є:
Емоції
Почуття
Пафос
Афекти
Образ.
Для інтелектуального осмислення мистецьких творів інтегруючими категоріями є:
Форма
Композиція
Жанр
Стиль
Напрям.
Можна виокремити наступні слуховізуальні відповідності:
| Музичне мистецтво | Образотворче мистецтво |
| динаміка музики | динаміка “жесту” (це і рух його у глибину, і зміна яскравості) |
| мелодійний розвиток | динаміка пластики, малюнка; |
| темп музики | швидкість руху і трансформації візуальних образів; |
| метр, ритм | акценти в динаміці візуальної пластики; |
| тембровий розвиток | кольоровий розвиток пластики; |
| зміна тональності | розвиток колориту всієї картини або кольорових планів |
| зміна ладу | прояснення колориту; |
| змінення регістрів | зміна розміру і концентрації світла. |
“Механізми взаємодії інтеграції та диференціації регулюються універсальним законом єдності й боротьби протилежностей, що передбачає наявність бінарних опозицій, тобто аналіз -синтез, абстрагування – конкретизація. Аналогічно в мистецтві: динаміка -статика, горизонталь – вертикаль, консонанс – дисонанс та ін. Відповідно до цього закону у філософії освіти парні категорії “інтеграція -диференціація” розглядаються як двоєдиний процес, вони водночас і відносно самостійні, і тісно пов’язані, мовби переходять одна в іншу. Диференціація створює умови для динамічного розгортання інтеграції. У свою чергу, інтеграція забезпечує основу для поглиблення диференціації ” [10]
Головним моментом передумови дидактичної інтеграції , яка охоплює усю систему навчання і виховання учнів – формуванні в учнів цілісної картину світу. Практична реалізація ідеї інтеграції у школі, зазначає Л. Масол, вирішується на двох основних рівнях: інтеграція змісту освіти (зовнішня і внутрішня, міжпредметна і предметна, понятійна та світоглядна, повна або часткова, та інтеграція у процесі навчання і виховання (інтегративні педагогічні технології, методики інтегрованих курсів).
[1] Козловські І .. Теоретичні і методичні основи викладання загальнотехнічних і спеціальних дисциплін: інтегративний підхід: Монографія / За ред.Ірини Козловської та Клаудюща Лєніка. – Львів: Євросвіт.- 2003.- 248с. -С. 29.
[2] Клепко С.Ф. Інтегративна освіта і поліморфізм знання. – Київ-Полтава-Харків: ПОІПОПП, 1998. -360с.-С.13.
[3] Григорьева И.А. Чтобы что-нибудь получилось, не обязательно долгомучиться. // Учительская газета. – 1998. – С.6.
[4] Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / Пер. с анг. -М .: Смисл, 1999.-425 с.-С.98
[5] Ананьєв Б.Г. О проблемах современного человекознания.-СПб .: Питер, 2001. – 272с .- (Серия «Мастера психологии»)
[6] [6] Козловські І. Теоретичні і методичні основи викладання загальнотехнічних і спеціальних дисциплін: інтегративний підхід: Монографія / За ред.Ірини Козловської та Клаудюща Лєніка. – Львів: Євросвіт.- 2003.- 248с
[7] Шевченко Г.П. Взаимодействие искусств в этетическом воспитании и развитии подростков. Дис … док п.н. Ворошиловград, 1986- 357с.-С.67
[8] Ковальова С. В. Сучасна післядипломна освіта педагога-музиканта. Навчально-методичний посібник.- Белая Церква КОІПОПК- 2007.-265с.
[9] Галеев Б.М., Ванечкина И.Л. «Цветной слух» и «теорія аффектов» / http://prometheus.kai.ru/t_aff.htm [Цит. 8.01.2008]
[10] Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Посібник для вчителів / Л.М. Масол, О.В. Гайдамака, Е.В.Бєлкіна, О.В. Калініченко, І.В. Руденко.- Х .: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – 256 с.-С.8-