Академія інноваційного розвитку освіти

Експериментальна робота в Україні

Сучасна філософія освіти і нова стратегія реформування освітньої сфери вимагають принципово нових наукових досліджень, обґрунтованого і послідовного запровадження нових науково-педагогічних технологій, раціональних та ефективних підходів до організації наукової та інноваційної діяльності в освіті. Розвиток системи освіти у зазначеному напрямі ґрунтується на:

рекомендаціях Нової стратегічної програми європейського співробітництва у галузі освіти і навчання «Освіта і навчання 2020», спрямованої на розбудову інформаційно-зорієнтованих європейських суспільств і перетворення навчання протягом життя на реальність, доступну всім громадянам;

забезпеченні пріоритетності розвитку науки і науково-технічного потенціалу вищих навчальних закладів шляхом виділення коштів з державного бюджету на перспективні наукові проекти і скорочення кількості розпорядників бюджетних коштів у сфері науки;

створенні ефективної системи методологічного, науково-методичного супроводу модернізації національної освіти, прогнозуванні тенденцій інноваційного розвитку системи освіти з використанням результатів моніторингових досліджень; генеруванні інноваційних ідей, їх визначенні, відборі та забезпеченні впровадження; формуванні відкритої інформаційно-аналітичної бази новацій в усіх підсистемах освіти;

урахуванні синергетичного підходу до інноваційного навчального середовища, що полягає у взаємному доповненні суміжних середовищ: особистісного, етнокультурного, у тому числі родинного та інформаційно-комунікативного середовища навчального закладу;

осучасненні тематики основних напрямів наукових досліджень у вищих навчальних закладах і наукових установах освітньої галузі, у системі післядипломної педагогічної освіти, виконанні та відборі на конкурсних засадах проектів комплексних наукових досліджень і розробок, які здійснюються за кошти державного бюджету та за рахунок залучених інвестицій;

проведенні практико психолого-педагогічних досліджень з актуальних проблем розвитку освіти, зокрема: визначенні нових концептуальних і методологічних підходів до створення державних стандартів освіти нового покоління; розробленні інваріантної складової навчання з кожного предмета на основі компетентнісного підходу до навчання та норм психофізичного розвитку дитини і, особливо, педагогічних технологій, пов’язаних з діалогізацією навчання;

вивченні потреб дітей особливих груп і забезпеченні їх розвитку: обдарованих і з особливими освітніми потребами; розробленні індивідуальних методик організації їх навчання та соціалізації, проектуванні особистісно-розвивального середовища обдарованих дітей і молоді;

розробці ефективних моделей розвитку життєвої компетентності та інтеграції у суспільство дітей і молоді з особливими освітніми потребами шляхом створення сучасного науково-методичного забезпечення змісту корекційної та інклюзивної освіти;

створенні нормативно-правового, методологічного, науково-методичного, навчально-технічного забезпечення системи освіти, що враховує оцінювання якості та результативності навчальної і виховної діяльності навчальних закладів, системи консультування, наукових експертиз фахівців-науковців Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України, інших наукових установ;

створенні системи мотивацій, стимулювання та заохочення інноваційної діяльності у сфері освіти, розробленні нових концептуальних моделей удосконалення окремих підсистем освіти;

розробленні системи нівелювання ризиків негативних наслідків інноваційної діяльності в системі освіти.

Отже, в Україні згідно з чинною нормативно-правовою базою постійно проводиться дослідно-експериментальна робота у системі дошкільної та загальної середньої освіти:

Дошкільна освіта – 3 теми;

Загальна середня освіта – 67 тем;

Освіта дітей з особливими потребами – 6 тем;

Позашкільна освіта – 5 тем;

Виховання, розвиток і соціалізація дітей та молоді – 48 тем;

Інформатизація освіти – 17 тем;

Посилення кадрового потенціалу – 2 теми;

Модернізація системи управління – 1 тема.

Дослідно-експериментальна активність за регіонами:

Автономна республіка Крим – 12 експериментів;

Вінницька область – 3 експерименти;

Волинська область – 4 експерименти;

Дніпропетровська область – 24 експерименти;

Донецька область – 8 експериментів;

 

Житомирська область – 2 експерименти;

Запорізька область – 5 експериментів;

Івано-Франківська область – 5 експериментів;

Київська область – 8 експериментів;

Кіровоградська область – 1 експеримент;

Луганська область – 6 експериментів;

Львівська область – 6 експериментів;

Миколаївська область – 6 експериментів;

Одеська область – 6 експериментів;

Полтавська область – 3 експерименти;

Рівненська область – 10 експериментів;

Сумська область – 3 експерименти;

Тернопільська область – 1 експеримент;

Харківська область – 7 експериментів;

Херсонська область – 3 експерименти;

Хмельницька область 13 експериментів;

Чернігівська область – 6 експериментів ;

м. Київ – 23 експерименти;

м. Севастополь – 3 експерименти.

Академія педагогічних наук України здійснює наукове керівництво 43 експериментів.

Тематика дослідно-експериментальної роботи спрямована на постійне оновлення та вдосконалення системи освіти, її гуманізації та зорієнтованості на особистість. Найбільша кількість дослідно-експериментальних тем охоплює сферу загальної середньої освіти.

Найбільш поширеними нині є такі напрями дослідно-експериментальної діяльності:

– розвиток відкритої громадської активної системи «Школа повного року навчання»;

– психолого-педагогічний супровід дітей з особливими потребами шляхом упровадження інклюзивної освіти;

– розвивальні моделі за науково-педагогічним проектом «Росток»;

– проектування моделі школи білінгвального типу;

– виховання учнів на морально-етичних цінностях християнства;

– формування культури здоров’я підростаючого покоління;

– упровадження сучасних інформаційних технологій у навчальний процес ЗНЗ;

– адаптація зарубіжних освітніх систем до умов української школи;

– розвивальне навчання;

– інтеграція в освіті.

Міжнародний досвід свідчить про необхідність забезпечення компетентнісно спрямованої, якісної освіти, що відповідає освітнім запитам учнів, дозволяє їм вільно проявляти свої здібності й таланти.

Саме тому перед сучасною школою постало завдання максимально розкрити і розвивати потенціал кожної особистості, формувати прагнення до самовдосконалення, самовизначення і самореалізації. Виконання цього завдання вимагає навчання за нестандартними програмами, реалізації індивідуального підходу, використання системи компетентнісно зорієнтованого навчання і виховання.

Актуальним за таких умов стає проблема розробки, створення та впровадження розвивальних, індивідуально-профільних навчальних програм, які спрямовані на  підготовку конкурентоспроможного випускника, який вміє навчатися упродовж всього життя, здатний одержувати інформацію, обмінюватися ідеями, поважати цінності та традиції представників інших культур.

 

Skip to toolbar