Сучасна філософія освіти і нова стратегія реформування освітньої сфери вимагають принципово нових наукових досліджень, обґрунтованого і послідовного запровадження нових науково-педагогічних технологій, раціональних та ефективних підходів до організації наукової та інноваційної діяльності в освіті. Розвиток системи освіти у зазначеному напрямі ґрунтується на:
рекомендаціях Нової стратегічної програми європейського співробітництва у галузі освіти і навчання «Освіта і навчання 2020», спрямованої на розбудову інформаційно-зорієнтованих європейських суспільств і перетворення навчання протягом життя на реальність, доступну всім громадянам;
забезпеченні пріоритетності розвитку науки і науково-технічного потенціалу вищих навчальних закладів шляхом виділення коштів з державного бюджету на перспективні наукові проекти і скорочення кількості розпорядників бюджетних коштів у сфері науки;
створенні ефективної системи методологічного, науково-методичного супроводу модернізації національної освіти, прогнозуванні тенденцій інноваційного розвитку системи освіти з використанням результатів моніторингових досліджень; генеруванні інноваційних ідей, їх визначенні, відборі та забезпеченні впровадження; формуванні відкритої інформаційно-аналітичної бази новацій в усіх підсистемах освіти;
урахуванні синергетичного підходу до інноваційного навчального середовища, що полягає у взаємному доповненні суміжних середовищ: особистісного, етнокультурного, у тому числі родинного та інформаційно-комунікативного середовища навчального закладу;
осучасненні тематики основних напрямів наукових досліджень у вищих навчальних закладах і наукових установах освітньої галузі, у системі післядипломної педагогічної освіти, виконанні та відборі на конкурсних засадах проектів комплексних наукових досліджень і розробок, які здійснюються за кошти державного бюджету та за рахунок залучених інвестицій;
проведенні практико психолого-педагогічних досліджень з актуальних проблем розвитку освіти, зокрема: визначенні нових концептуальних і методологічних підходів до створення державних стандартів освіти нового покоління; розробленні інваріантної складової навчання з кожного предмета на основі компетентнісного підходу до навчання та норм психофізичного розвитку дитини і, особливо, педагогічних технологій, пов’язаних з діалогізацією навчання;
вивченні потреб дітей особливих груп і забезпеченні їх розвитку: обдарованих і з особливими освітніми потребами; розробленні індивідуальних методик організації їх навчання та соціалізації, проектуванні особистісно-розвивального середовища обдарованих дітей і молоді;
розробці ефективних моделей розвитку життєвої компетентності та інтеграції у суспільство дітей і молоді з особливими освітніми потребами шляхом створення сучасного науково-методичного забезпечення змісту корекційної та інклюзивної освіти;
створенні нормативно-правового, методологічного, науково-методичного, навчально-технічного забезпечення системи освіти, що враховує оцінювання якості та результативності навчальної і виховної діяльності навчальних закладів, системи консультування, наукових експертиз фахівців-науковців Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України, інших наукових установ;
створенні системи мотивацій, стимулювання та заохочення інноваційної діяльності у сфері освіти, розробленні нових концептуальних моделей удосконалення окремих підсистем освіти;
розробленні системи нівелювання ризиків негативних наслідків інноваційної діяльності в системі освіти.
Отже, в Україні згідно з чинною нормативно-правовою базою постійно проводиться дослідно-експериментальна робота у системі дошкільної та загальної середньої освіти:
Дошкільна освіта – 3 теми;
Загальна середня освіта – 67 тем;
Освіта дітей з особливими потребами – 6 тем;
Позашкільна освіта – 5 тем;
Виховання, розвиток і соціалізація дітей та молоді – 48 тем;
Інформатизація освіти – 17 тем;
Посилення кадрового потенціалу – 2 теми;
Модернізація системи управління – 1 тема.
Дослідно-експериментальна активність за регіонами:
Автономна республіка Крим – 12 експериментів;
Вінницька область – 3 експерименти;
Волинська область – 4 експерименти;
Дніпропетровська область – 24 експерименти;
Донецька область – 8 експериментів;
Житомирська область – 2 експерименти;
Запорізька область – 5 експериментів;
Івано-Франківська область – 5 експериментів;
Київська область – 8 експериментів;
Кіровоградська область – 1 експеримент;
Луганська область – 6 експериментів;
Львівська область – 6 експериментів;
Миколаївська область – 6 експериментів;
Одеська область – 6 експериментів;
Полтавська область – 3 експерименти;
Рівненська область – 10 експериментів;
Сумська область – 3 експерименти;
Тернопільська область – 1 експеримент;
Харківська область – 7 експериментів;
Херсонська область – 3 експерименти;
Хмельницька область 13 експериментів;
Чернігівська область – 6 експериментів ;
м. Київ – 23 експерименти;
м. Севастополь – 3 експерименти.
Академія педагогічних наук України здійснює наукове керівництво 43 експериментів.
Тематика дослідно-експериментальної роботи спрямована на постійне оновлення та вдосконалення системи освіти, її гуманізації та зорієнтованості на особистість. Найбільша кількість дослідно-експериментальних тем охоплює сферу загальної середньої освіти.
Найбільш поширеними нині є такі напрями дослідно-експериментальної діяльності:
– розвиток відкритої громадської активної системи «Школа повного року навчання»;
– психолого-педагогічний супровід дітей з особливими потребами шляхом упровадження інклюзивної освіти;
– розвивальні моделі за науково-педагогічним проектом «Росток»;
– проектування моделі школи білінгвального типу;
– виховання учнів на морально-етичних цінностях християнства;
– формування культури здоров’я підростаючого покоління;
– упровадження сучасних інформаційних технологій у навчальний процес ЗНЗ;
– адаптація зарубіжних освітніх систем до умов української школи;
– розвивальне навчання;
– інтеграція в освіті.
Міжнародний досвід свідчить про необхідність забезпечення компетентнісно спрямованої, якісної освіти, що відповідає освітнім запитам учнів, дозволяє їм вільно проявляти свої здібності й таланти.
Саме тому перед сучасною школою постало завдання максимально розкрити і розвивати потенціал кожної особистості, формувати прагнення до самовдосконалення, самовизначення і самореалізації. Виконання цього завдання вимагає навчання за нестандартними програмами, реалізації індивідуального підходу, використання системи компетентнісно зорієнтованого навчання і виховання.
Актуальним за таких умов стає проблема розробки, створення та впровадження розвивальних, індивідуально-профільних навчальних програм, які спрямовані на підготовку конкурентоспроможного випускника, який вміє навчатися упродовж всього життя, здатний одержувати інформацію, обмінюватися ідеями, поважати цінності та традиції представників інших культур.